Вокзали Галичини в епоху Австро-Угорської імперії

На межі XIX і XX століть залізничний транспорт став головним засобом перевезення в Галичині. Відкриті торгові маршрути, а згодом і залізничні колії, сприяли активному розвитку міст, що призвело до збільшення обсягів вантажів і пасажирських перевезень. Залізниця разом із вокзалами стали ключовими логістичними елементами. Тож у часи військових конфліктів саме вони першими страждали від обстрілів ворожих сил. Контроль над залізницею надавав значну перевагу, адже дозволяв управляти транспортними сполученнями, підтримувати зв'язок з іншими містами, отримувати допомогу та блокувати постачання для супротивника. Це пояснює, чому багато вокзалів під час обох світових воєн зазнали серйозних руйнувань. Інформацію та фотографії старовинних вокзалів Галичини можна знайти на Facebook-сторінці Austro-Hungarian Bahnhöfe.

Інтер'єр вокзалу в Чернівцях у 1868 році.

До 1918 року Галицька Трансверсальна залізниця була однією з найважливіших транспортних артерій Австро-Угорської імперії, на якій зосереджувалася значна частина вантажних та пасажирських перевезень у Галичині. Ця залізнична лінія забезпечувала сполучення між тодішньою столицею Віднем та північно-східними районами імперії. Галицька Трансверсальна залізниця, довжина якої становила 768 км, розпочала свою діяльність у 1885 році. Її стартова точка знаходилася в Гусятині, що на Тернопільщині, неподалік кордону з Російською імперією. Лінія проходила через такі міста, як Станіславів, Стрий, Дрогобич, Самбір, Сянок, Новий-Сонч, Живець, і далі з’єднувалася з угорською залізничною мережею. У своєму первісному вигляді ця залізниця проіснувала до початку Другої світової війни. Сьогодні деякі її ділянки використовуються залізницями України, Польщі та Словаччини.

Збереглося навіть відео з 1930-х років, на якому зафіксовано станції Стефанешти (сучасна Степанівка) та Кострижівка (тоді відома як Schit/Скит) на Буковині. На цьому матеріалі можна побачити подорож польських чиновників, які подорожували потягом з Коломиї до Заліщиків, проходячи через територію Румунії, до якої на той час належали ці залізничні станції.

Найстаріший залізничний вокзал в Україні розташований у Львові і був урочисто відкритий 4 листопада 1861 року. Через постійно зростаючий обсяг пасажирських перевезень, в early XX столітті було прийнято рішення про будівництво нової станції. Протягом двох світових воєн вокзал зазнав серйозних руйнувань і неодноразово підлягав реконструкції. На арках накриття перону можна помітити оригінальні знаки чеського заводу Вітковіце, розташованого поблизу Острави, який виготовляв ці деталі.

У Львові було ще кілька додаткових станцій. Зі станції Личаків 1906 року будівництва львів'яни здебільшого виїжджали з міста на вікенд та літні вакації у напрямку Підгайців. Згодом вона стала житловим будинком.

Станція Личаків у Львові та трамвайна лінія (зображення 1910 року з Austro-Hungarian Bahnhöfe)

Архітектурні шедеври великих міст вражають своєю величчю, і одним із таких прикладів є залізничний вокзал у Тернополі, зведений між 1903 і 1905 роками. Станція була оснащена зручностями, такими як водопостачання, централізоване опалення та освітлення, яке забезпечував власний генератор. Особливістю фасаду стало вражаюче дзеркальне коло-вікно площею 65 квадратних метрів. На жаль, під час Першої світової війни будівля зазнала часткового пошкодження, а в період Другої світової війни була повністю знищена після відновлення.

Двірець у Тернополі (листівка Б. Раппапорта, 1908 рік)

Івано-Франківський залізничний вокзал став першим місцем у місті, яке отримало електричне освітлення. На стовпах перону збереглися сліди 1866 року та згадка про чеське місто Zöptau, де виготовляли елементи для мостів і залізничних шляхів на місцевому металургійному заводі. На початку XX століття вокзал було реконструйовано та розширено за проектом, розробленим у Відні.

Залізнична станція в Івано-Франківську (раніше Станіславів)

Двірці невеликих міст зводили відповідно до стандартних проектів для Галицької Трансверсальної залізниці. Наприклад, ряд станцій на маршруті Станіславів-Гусятин мав подібні архітектурні рішення. Аналогічні споруди також були присутні на станціях Мостиська, Судова Вишня і Мшана.

У період розквіту імперій Броди виконували роль прикордонного міста, де функціонували митниця та пропускний пункт між Австро-Угорщиною та Російською імперією. Місто зазнало значних руйнувань під час воєн, зокрема постраждав і вокзал. Подібну роль прикордонної станції виконував і Підволочиськ у Тернопільській області. Будівництвом залізниці в цьому районі займався брат австрійського імператора Карл Людвиг Йозеф Марія фон Габсбург-Лотаринген. Першу залізничну лінію відкрили звідти в напрямку Збруча до Волочиська у 1871 році.

Вокзал у Бродах до 1914 року (листівка Канера)

Перший потяг на маршруті Львів-Чернівці пройшов через територію біля Бурштина 1 вересня 1866 року. Проте залізничний вокзал було зведено лише через два роки завдяки фінансовій підтримці князя Яблоновського. Спочатку це була маленька дерев'яна споруда, що включала в себе очікувальню для пасажирів та касу. Однак мандрівники часто скаржилися на недостатнє освітлення та опалення в холодні місяці. У 1904 році було збудовано нову кам'яну двоповерхову станцію. Поряд з нею з’явився заїжджий двір з корчмою та крамницею. На станції завжди чергував жандарм, який стежив за порядком і перевіряв підозрілих осіб. У 1930-х роках біля вокзалу були побудовані допоміжні споруди, такі як охоронна будка, пост протипожежної служби, склад для вугілля, а також товарний і вантажний склади, а також огорожа для худоби.

"Хоча поїзд і не зупинявся в Бурштині, біля колії все ж скупчувалися натовпи зацікавлених, які прагнули побачити 'залізного коня'. За свідченнями очевидців, деякі літні люди падали на коліна й хрестилися, в той час як діти, налякані гучним ревом і чорним димом, плакали. У потягах того часу вагони мали окремі двері для кожного купе, що дозволяло пасажирам виходити на перон," - зазначає Олена Бучик у своїй статті на сторінці "Опілля: скарби нації".

Двірець у Бурштині

Багато курортів почали свій розвиток завдяки будівництву залізниць. З появою колій та вокзалів подорожі стали доступнішими для широкого загалу. Раніше люди вирушали в подорожі лише в крайніх випадках, адже подорожувати на конях було далеко не комфортно. Саме після прокладання залізниць у Галичині тут почав активно розвиватися туризм, зокрема, гірськолижні курорти в Карпатах, а також з'явилися пансіонати та готелі.

Залізнична станція в Славському, яка була зведена у 1887 році.

Двірець у Ямній (одна з частин Яремча) на залізничній лінії Станіславів-Вороненка

Деякі вокзали сьогодні можна побачити лише на старих архівних світлинах.

Вокзали виступають як обличчя міста, вітаючи та проводжаючи відвідувачів. Саме тому їхній зовнішній вигляд грає ключову роль у формуванні першого враження про гостинність.